Клоака (лат. cloaca), 1) підземний канал для стоку нечистот. До. з'явилися в давнину у Вавілоні, Карфагені, Єрусалимі і деяких містах Єгипту. Найбільш відома так звана «До. максима» (cloaca maxima), побудована в Древньому Римі за декілька століть до н.е.(наша ера) 2) Забруднене місце, звалище нечистот. У переносному значенні — аморальне середовище, аморальне, вульгарне співтовариство.
