Клична форма (лат. vocativus — вокатів), особлива форма іменників, вказуюча на обличчя (рідше на предмет), до якого поводяться з мовою: литовське vyre (від vyras) — «молодець», лакськоє зузалай (від зузала) — «робітник», болгарське юначе (від юнак) — «молодець». У російській мові є залишки З. ф.: «боже», «друже», «отче», а також особливі просторічні форми, що уживаються як З. ф.: «Надь», «Сереж». У значенні З. ф. уживаються також слова і словосполуки, що не стоять в З. ф.; вони не входять в пропозицію і відособлені від нього синтаксично: російське «Прощай, вільна стихія!».
