Клейовий живопис, вигляд живописної техніки, при якому єднальним пігменту служить клей (тваринний — риб'ячий, міздровий, кістковий, казеїновий — або рослинний — крохмаль, камедь, трагакант). Фарби в До. ж. криючі, непрозорі, живописна поверхня — матова. При великому вмісті клеївши у фарбі поверхню набуває блиску, фарб — підвищеної інтенсивності. При надлишку або недоліку клеївши живопис втрачає міцність. У техніці До. ж. Виконувалися розпис єгипетських саркофагів і похоронних пелен, монументальний живопис Древнього Сходу і середньовічних Середньої Азії, Індії, Китаю і Японії, настінні розписи 17 ст в Росії (у поєднанні з фрескою або темперою), розписі 2-ої половини 18—19 вв.(століття) у громадських будівлях, палацах і церквах Європи і Америки. У 20 ст До. ж. служить головним чином для виконання театральних декорацій і ескізів (роботи Н. Я. Головіна), декоративних панно, плакатів.
Літ.: Киплік Д. І., Техніка живопису, [6 видавництво], М-код.—Л., 1950; Греміславський І. Я. і Іоаннов До. І., Техніка театрально-декораційного живопису, М., 1952.
