Клавесин [франц. clavecin, від позднелат. clavicymbalum, від латів.(латинський) clavis — ключ (звідси назва клавіша) і cymbalum — цимбали], щипковий клавішний музичний інструмент. Один з попередників фортепіано. Відомий з 16 ст, стався від псалтеріума (рід гусел) шляхом реконструкції і приєднання клавішного механізму . Струни До. приводилися в рух щипком при допомозі стрижня з пташиного пера (пізніше — шкіряного плектра), який при натисненні клавіші зачіплявся за струну. Звук До. — блискучий, але мало співучий (уривистий), непіддатливий динамічним змінам. Спочатку До. мав чотирикутну, в 17 ст придбав крилоподібну трикутну форму, замість жильних стали застосовуватися металеві струни. Діапазон До. — 4—5 октав. Зовні До. зазвичай оброблялися витончено (корпус прикрашався малюнками, інкрустаціями). Існують різновиди До., у тому числі інструмент з вертикально розташованим корпусом — клавіцитеріум. Засновником французької клавесинної школи був Же. Шамбоньер, творцем віртуозного клавесинного стилю — італійський композитор і клавесиніст Д. Ськарлатті . Серед французьких клавесиністів кінця 17—18 вв.(століття) виділялися Ф. Куперен, Же. Ф. Рамо, Л. До. Дакен і ін. Інтерес до французької клавесинної музики, що впав в кінці 18 ст, почав відроджуватися в 20 ст
Літ.: Алексєєв А. Д., Мистецтво клавіру, М. — Л., 1952; Друськин М. С., музика Клавіру, Л., 1960.
