Кировакан (до 1935 — Каракліс; перейменований в честь С. М. Кирова), місто у Вірменській РСР. Розташований в міжгірській улоговині, між Базумським і Памбакським хребтами, при злитті рр. Памбак, Тандзут і Ванадзорігет (басейн Кури) на висоті 1350 м. Залізнична станція на лінії Тбілісі — Єреван; вузол шосейних доріг. 114 тис. жителів в 1972 (18 тис. жителів в 1939).
До. виник на місці поселення і могильника мідного століття. У 1826 населених пунктів Великий і Малі Каракліс були об'єднані в р. Каракліс. Розвитку міста сприяло проведення в кінці 19 ст залізниці Тіфліс — Каракліс — Александрополь (нині Ленінакан). У роки довоєнних п'ятирічок були реконструйовані все наявні в місті дрібні промислові підприємства; побудовані хлібозавод (1930), молочний завод (1935), смушково-шубна фабрика (1940); у 1929—40 був побудований найбільший в Радянському Союзі хімічний завод.
Сучасний До. — крупний промисловий центр республіки. Провідна роль належить хімічній промисловості: хімічний комбінат (виробництво мінеральних добрив, корунду і ін.), завод хімічного волокна. Розвинена також машинобудівна (заводи автогенного машинобудування, прецизійних верстатів, високотемпературних нагрівачів), харчова промисловість (м'ясокомбінат, масломолочний і ін. заводи); текстильно-трикотажна, швацька, прядильна фабрики; виробництво будматеріалів. ТЕЦ(теплоелектроцентраль).
На території і в околицях До. — циклопічні спорудження 2-го тисячоліття до н.е.(наша ера) За радянських часів До. — упорядковане місто з кварталами малоповерхових і багатоповерхових будівель. Центральна міська площа (площа Кирова; з пам'ятником С. М. Кирову, 1942, скульптор А. Сарксян) оббудована громадськими будівлями, серед яких, — будівля міськкому Комуністичної партії Вірменії (1952—53, архітектор З. Бахшинян), і житловими будинками (1955, архітектор О. Маркарян). На площі Шаумяна — житлова забудова 1960-х рр. Пам'ятник воїнам, полеглим на фронтах Великої Вітчизняної війни (1967, скульптор А. Сарксян, архітектори Р. Овсепян, А. Канаян, А. Мірзоян). Серед спорудженні початку 1970-х рр. — будівлі універмагу (1972, архітектори С. Асоян, Р. Абраамян), картинної галереї (1972, архитекор Л. Хачатрян).
В До. — педагогічний інститут, філія Єреванського політехнічного інституту; приладобудівний, химіко-технологічній, будівельний і торговельно-економічний технікуми, радгосп-технікум, музичне і медичне училища. Краєзнавчий музей. Драматичний театр.(театральний) У місті і його околицях — санаторій, будинок відпочинку, турбаза.
