Кизил (до 1918 — Белоцарськ, до 1926 — Хем-Белдир), місто, столиця Тувинської АССР. Розташований в східній частині Тувинської улоговини, в злиття рр. Великий і Малий Єнісей, створюючих Верхній Єнісей. Кінцевий пункт Усинського тракту, в 436 км. до Ю.-В.(південний схід) від же.-д.(железнодорожний) станції Абакан. 57 тис. жителів (1972; у 1939 було 10 тис., в 1959—34 тис. жителів). Заснований в 1914. У 1944 разом з Тувинською Народною Республікою увійшов до складу СРСР. До 1944 в місті були лише дрібні промислові підприємства. У подальші роки промисловість значно виросла; є комбінат будівельних деталей; автоспецобладнання, шкіряний, цегельний, лісопильний, пивоварний, і молочний заводи, меблева фабрика, швацький комбінат. До. — культурний і науковий центр республіки. Є Тувинський науково-дослідний інститут мови, літератури і історії. Педагогічний інститут, політехнікум з.-х.(сільськогосподарський) технікум; училища: педагогічне, медичне і мистецтв. Музично-драматичний театр, краєзнавчий музей. У ДО. знаходиться географічний центр Азії, ця крапка відмічена обеліском.
Літ.: Кизил — столиця Радянської Туви (1914 — 1964), Кизил, 1964.
