Кеппен Петро Іванович [19.2(2.3) .1793, Харків, — 23.5(4.6) .1864, Крим, маєток Карабаг, біля Алушти], російський учений, статистик, етнограф, бібліографія, академік Петербурзької АН(Академія наук) (1843). Син лікарки. Закінчив Харківський університет (1814). Брав участь в підставі суспільства любителів російської словесності (1816). Видавав в 1825—26 один з перших бібліографічних журналів в Росії — «Бібліографічні листи». Був одним з творців Російського географічного суспільства (1845), в якому очолював відділення статистики. Організував систематичний збір статистичних даних про національний склад населення Росії і видав першу «Етнографічну карту Європейської Росії» (1851). Автор капітальної монографії «Дев'ята ревізія. Дослідження про число жителів в Росії в 1851 р.» (1857). Сприяв в 50—60-і рр. початку видання «Списків населених місць Російської імперії» (т. 1—65, 1861—85). Склав «Хронологічний покажчик матеріалів для історії інородців Європейської Росії» (1861). Матеріали До. послужили основою для «географічно-статистичного словника Російської імперії» (під ред. П. П. Семенова-Тян-Шанського, т. 1—5, 1863—85). До. видав ряд оглядів археологічних пам'ятників Росії.
Літ.: Кеппен Ф. П., Біографія П. І. Кеппена, СП(Збори постанов) Би, 1911; Яцунський Ст До., П. І. Кеппен, в збірці: Вітчизняні економіко-географи XVIII—XX вв.(століття), М.. 1957; Птуха М. Ст, Нариси по історії статистики в СРСР, т. 2, М., 1959, с. 410 —21.
