Кемпе (справжнє прізвище — Найковськая) Мірдза Яновна [р. 27.1(9.2) .1907, Лієпая], латиська радянська поетеса, народний поет Латвійської РСР (1967), заслуженого на діяча культури Латвійської РСР (1957). Народилася в сім'ї робітника. Вчилася в Латвійському університеті (1927—28). Почала друкуватися в 1924. У 20-і рр. працювала на Ризькому радіо диктором, пізніше в газеті «Інформатор». Після відновлення Радянської влади в Латвії — завідувачка редакцією літературно-художнього мовлення Ризького радіокомітету (1940—41). У газеті «Брівайс земнієкс» («Вільний землероб») з 1940 друкувалися її вірші. Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 жила в Астрахані, Іванові, Москві; переводила і писала для театру; друкувалася в газеті «Циня» («Боротьба»), «Латвієшу стрельнієкс» («Латиський стрілець»), альманаху «Карогс» («Прапор»). Після війни повернулася до Риги. У 1946 опублікувала збірку «Уранішній вітер», потім «Слово друга» (1950), «Любов» (1957; Державна премія Латвійської РСР, 1958), «Люте полум'я» (1961), «Вічність митей» (1964, русявий.(російський) пер.(переведення) 1966; Державна премія СРСР, 1967), «Дорога людини» (1969), «Дика троянда» (1972) і ін. Поезія До. актуальна, гражданственна, її ліричний герой — наш сучасник. Багато віршів присвячено боротьбі народів за мир. До. переклала латиською мовою твори А. С. Пушкіна, М. Ю. Лермонтова, В. Уїтмена, М. Джаліля, Е. Межелайтіса, «Незвичайне літо» До. А. Федіна, «Дон Кихот» М. Сервантеса, «Подорожі Гуллівера» Дж. Свіфта і ін. Твори До. переведені на багато мов народів СРСР. Нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
