Келлер Борис Олександрович [16(28) .8.1874, Петербург, — 29.10.1945, Москва], радянський ботанік, академік АН(Академія наук) СРСР (1931) і ВАСХНІЛ(Всесоюзна академія сільськогосподарських наук імені Ст І. Леніна) (1935). Член КПРС з 1930. Вчився в Московському університеті, виключений за участь в студентському політичному русі; закінчив Казанський університет (1902), викладав там же (1902—13). Проф. Воронежського с. х. інституту (1913—31) і Воронежського університету (1919—31). Директор Ботанічного інституту АН(Академія наук) СРСР (1931—36), Грунтового інституту АН(Академія наук) СРСР (1935—36), Московського ботанічного саду АН(Академія наук) СРСР (1937—45), голова Туркменської філії АН(Академія наук) СРСР (1941—45). Вивчав екологію посухостійких і солевитривалих рослин. Запропонував класифікацію російських степів на основі географічного розподілу ковили і екологічного характеру степових фітоценозів; обгрунтував розділення степового і пустинного типів рослинності; ввів поняття напівпустель, «насиченості» фітоценозів і ін., розробив нові методи геоботанічних досліджень («екологічні ряди»). Нагороджений 2 орденами.
Соч.: В області напівпустелі, Саратов, 1907 (совм. з Н. А. Дімо); Рослинний світ російських степів, напівпустель і пустель, т. 1—2, Вороніж, 1923—26; Основи еволюції рослин, М.— Л., 1948; Ізбр. соч.(вигадування), М., 1951.
Літ.: Російські ботаніки. Біографо-бібліографічній словник, сост. С. Ю. Ліпшиц, т. 4, М., 1952, с. 127—40.
