Квірінг Еммануїл Іонович [1(13) .9.1888 — 26.11.1937], радянський державний і партійний діяч, доктор економічних наук (1934). Член Комуністичної партії з 1912. Р. в с. Новоліповка, нині Федоровського району Саратовської області, в сім'ї німецького колоніста — волосного писаря. У революційному русі з 1906. У 1913 секретар більшовицької фракції 4-ої Державної думи; співробітничав в газеті «Правда». Партійну роботу вів в Петербурзі і Екатерінославе. Неодноразово піддавався репресіям. У 1917 голова комітету РСДРП (б), голова Ради, голова Губревкома в Екатерінославе. У 1918—19 голова ВСНХ(Вища рада народного господарства) України. Під час Громадянської війни 1918—20 — один з керівників партійного підпілля на Україні. Член радянської делегації по підписанню мирного договору з Польщею (1921). У 1920—22 секретар Екатерінославського, потім Донецького губкомов партії. У 1918—25 член ЦК КП (б) В, в 1918 і 1923—25 секретар ЦК КП (б) В. У 1925—27 заступник голови ВСНХ(Вища рада народного господарства) СРСР. У 1927—30 заступник голови Держплану СРСР. У 1931 заступник наркома шляхів сполучення. У 1932—34 заступник голови Комітету товарних фондів СТО(Рада праці і оборони). З 1934 1-й заступник голови Держплану СРСР. Одночасно з 1930 очолював економічний інститут червоної професури, в 1932—36 директор економічного інституту Комакадемії. Делегат 8-го, 11—17-го з'їздів партії; на 12—16-м-коді з'їздах обирався член ЦК ВКП (б). Був членом ВУЦИК, ВЦИК і ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР. Автор ряду робіт по питаннях політики партії і радянської економіки. Нагороджений орденом «Знак Шани».
Літ.: Бачинський П. П., Квірінг Ст Е., Перельман М. Би., Е. І. Квірінг, М., 1968.
