Каштанові грунти, тип грунтів сухих степів. Займають значні площі в Туреччині, Монголії, Северном. Китаї, США, Аргентині. У СРСР ДО. п. поширені в Казахській РСР, на півдні Української РСР і Молдавської РСР, Північному Кавказі, в південній частині Західного Сибіру (Кулунда), посушливих районах Поволжья; окремими островами До. п. зустрічаються в Середньому Сибіру (Мінусинськая западина, Тувинська улоговина), а також в Забайкаллі; складають близько 107 млн. га . Кліматичні умови зони До. п. характеризуються різкою континентальністю і посушливістю. Генетичними і зональними особливостями До. п. є непромивний тип водного режиму, недолік продуктивної вологи, солонцюватість і комплексність грунтового покриву. Грунтоутворюючі породи До. п. представлені головним чином карбонатними відкладеннями, серед яких переважають лесовидні суглинки, лесси, карбонатні піщані суглинки, карбонатні піски і супіски, алювій; До. п. містять карбонати і в більшості випадків гіпс в нижній частині профілю; наявність легкорозчинних солей обумовлює солонцюватість До. п. Верхній (гумусовий) горизонт До. п. має каштановий колір (до глибини 13—25 см ); структура його грудкувато-зерниста або комковато-пильоватая. Поглинаючий комплекс в основному насичений кальцієм (до 70—80%), магнієм (15—30%). Водорозчинних солей в несолонцеватих До. п. до 0,2—0,3%, в солонцеватих до 0,2—0,3%—у верхньої частини і 0,5—2% — на глибині 120—170 см . До. п. підрозділяються на 3 підтипи: червоно-коричневі грунти, каштанові, світло-каштанові. Цей підрозділ заснований на відмінностях в сольовому профілі, у вмісті і складі гумусу, глибині залягання карбонатних відкладень, гіпсу і легкорозчинних солей. Вміст гумусу залежить від механічного складу; у червоно-коричневих глинистих і суглинних грунтах гумусу міститься 3,5—4,5%, в легкосугліністих і супіщаних — 2,5—3%, в власне До. п. відповідно 2,5—3,5 і 2,0—2,5, в світло-каштанових — 1,5—2,5 і 1,2—1,8%.
По механічному складу До. п. підрозділяються на глинистих, тяжелосугліністиє, среднесугліністиє, легкосугліністиє, супіщані і піщані. Солонцеватиє До. п. відрізняються поганими фізичними властивостями: структурою, що швидко руйнується, низькою шпаруватістю (пористістю) і водопроникністю. Реакція До. п. зазвичай нейтральна або слаболужна (ph 7,0—7,5). На червоно-коричневих і каштанових грунтах обробляє багато хто з.-х.(сільськогосподарський) культури (пшениця, ячмінь, овес, просо, кукурудза, соняшник і ін.). На світло-каштанових грунтах землеробство можливе головним чином при зрошуванні. Використовуються вони в основному під пасовища і сінокоси.
Літ.: Прасолов Л. І., Антіпов-Каратаєв І. Н., Каштанові грунти, в кн.: Грунти СРСР, т. 1, М. — Л., 1939; Герасимов І. П., Глазовськая М. А., Основи грунтознавство і географія грунтів, М., 1960; Грунтознавство, під ред. І. С. Каурічева, І. П. Гречина, М., 1969.
