Каширін Микола Дмитрович [4(16) .2.1888, — 14.6.1938], радянський воєначальник, командарм 2-го рангу (1935). Член КПРС з 1918. Народився в р. Верхнеуральське в сім'ї козака-вчителя, згодом станичного отамана. Закінчив Оренбурзьке юнкерське училище (1909), служив в кавалерійських частинах Оренбурзького козачого війська. Учасник 1-ої світової війни 1914—18, нагороджений 6 орденами і мав чин підосавула. У 1917 предводитель полкового козачого комітету. У 1918 сформував у Верхнеуральське козачий добровольчий загін і вів боротьбу з дутовщиной. 16 липня 1918 вибраний головкомом Уральської партизанської армії, що діяла в тилу білих на Південному Уралі (див. Уральській армії похід 1918 ), після поранення — помічник головкому Ст До. Блюхера . З вересня 1918 помічник начальника і начальник 4-ої Уральської дивізії (пізніше 30-ою стрілецькою). У 1919 комендант Оренбурзького укріпленого району, начальник 49-ої кріпосної дивізії фронту Туркестану. У 1920 командир 3-го кавалерійського корпусу на Південному фронті, командувач Александровськой групою військ по боротьбі з махновщиной . У 1923—25 командир 14-го стрілецького корпусу, для особливо важливих доручень в штабі РККА, командир 1-го кавалерійського корпусу червоного козацтва. У 1925—31 помічник командуючого ряду військових округів, в 1931—37 командувач військами Північно-кавказького військового округу, з 1934 член Військової ради НКО СРСР. Нагороджений 2 орденами Червоного Прапора і Почесною революційною зброєю. У 1960 у Верхнеуральське До. поставлений пам'ятник.
