Кашен (Cachin) Марсель (20.9.1869, Пемполь, — 12.2.1958, Париж), діяч французького і міжнародного робочого руху. Закінчив університет в м. Бордо, після чого в Бордо викладав філософію. У 1891 вступив в Робочу партію, керовану Ж. Гедом і П. Лафаргом, з якими був особисто знайомий. Очолював департаментську організацію партії і її газету «Сосиаліст де ла Жиронди» («La Socialiste de la Gironde»). У 1904 учасник Амстердамського конгресу 2-го Інтернаціоналу. У 1905—20 — один з керівників французької соціалістичної партії (СФІО). Учасник конгресів Штутгарту (1907) і Базеля (1912) 2-го Інтернаціоналу, прибічник марксистського напряму у французькому робочому русі. З 1912 редактор газети «Юманіте» («L''humanité), де До. замінив померлого П. Лафарга, з жовтня 1918 і до кінця життя — її директор. З 1914 (з перервою в 1933—35) депутат парламенту.
Під впливом революційного руху у Франції і Росії, особливо під впливом Великої Жовтневої соціалістичної революції (відвідав Росію навесні 1917 і влітку 1920), перейшов на комуністичні позиції. До. присутній на 2-м-коді конгресі 3-го Інтернаціоналу в Москві (1920), де неодноразово зустрічався с В. І. Леніном. Вставши на захист Радянської Росії (виступи в парламенті, у пресі за визнання Радянської Росії, проти антирадянської інтервенції і ін.), До. до кінця життю залишався вірним іншому СРСР. Зіграв провідну роль в створенні Французької компартії (ФКП). Після очоленої До. багатомісячної боротьби за приєднання СФІО до Комінтерну турський з'їзд СФІО (грудень 1920) ухвалив більшістю голосів резолюцію До. про створення компартії. До. увійшов до складу Керівного комітету, що діяв протягом перших 3 років існування ФКП, а потім був вибраний в перший склад ЦК і Політбюро ФКП, членом яких був до останніх днів життя. Неодноразово піддавався переслідуванням і арештам.
В 1924—43 До. — член Виконкому, потім член Президії Виконкому Комінтерну. Учасник 4, 6 і 7-го конгресів Комінтерну.
До. зіграв значну роль в організації руху Народного фронту у Франції (1934—38). Виступав в захист республіканської Іспанії від фашистських бунтівників і інтервентів (1936—39), за зміцнення дружби з СРСР на основі радянського для франко договору про взаємодопомога 1935. Під час 2-ої світової війни 1939—45 і окупації Франції (1940—44) До. брав участь в русі Опори, знаходячись на нелегальному положенні. Після закінчення війни застерігав французький народ від антирадянської політики реакційних сил, виступав проти вступу Франції в НАТО(Організація Північноатлантичного пакту) і ін. агресивні блоки. До. був переконаним борцем за мир і безпеку народів.
Вірний захисник інтересів трудящих, борець за справу світу і демократії, патріот і пролетарський інтернаціоналіст, До. користувався широкою популярністю у народів Франції, СРСР і ін. країн. У 1957 за багатолітню діяльність, направлену на зміцнення дружби народів Франції і СРСР, нагороджений орденом Леніна.
Соч.: Ecrits et portraits, recueillis par М. Hertzog-cachin, P., 1964; Marcel Cachin vous parle, P., 1959; La vie et les combats de Marcel Cachin, P., 1949; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Задуми французьких імперіалістів проти СРСР, М. — Л., 1928, Франція — організатор інтервенції, М. — Л., 1931; Компартія Франції високо тримає бойовий прапор комунізму, М., 1935; Мої зустрічі з Леніном, «Нова і новітня історія», 1957 № 4; Наука і релігія, М., 1958.
Літ.: Thorez М., Marcel Cachin: La leçon d''une vie, P., 1958; Антюхина-Моськовченко Ст І., Марсель Кашен — революціонер ленінської школи (Біографіч. нарис), «Нова і новітня історія», 1970 № 1, 2, 4; Фревіль Же., Народження Французької комуністичної партії, пер.(переведення) з франц.(французький), М., 1951.
