Каххар Абдулла [4(17) .9.1907, Кокакд, — 24.5.1968, Москва], узбецький радянський письменник. Член КПРС з 1952. Закінчив східний факультет Середньоазіатського державного університету (1934). Друкувався з 1924 як фейлетоніст. Потім почав працювати в жанрі короткої новели і своєю творчістю зробив немало для розвитку цього жанру в узбецькій радянській літературі, створивши такі твори, як «Злодій», «Прозріння сліпих», «Гранат» і ін. До. писав в своїх розповідях і про недавнє минуле узбецького народу, і про його сьогодення (збірки «Світ молодіє», 1933; «Розповіді», 1935). Роман «Міраж» (1937) викриває буржуазних націоналістів. Повести «Герою з Дардака» (1942), «Золота зірка» (1946) написані про події Великої Вітчизняної війни 1941—45. Роман «Вогні Кошчинара» (1951—52) присвячений темі колективізації, повість «Птічка-невелічка» (1958, русявий.(російський) пер.(переведення) 1959) — післявоєнному життю узбецького кишлаку, повість «Любов» (1968, видавництво 1969) — життя молоді. Автор автобіографічної повісті «Казки про минувщину» (1965, русявий.(російський) пер.(переведення) 1970), комедій «На новій землі», «Шовкове сюзане» (1950; Державна премія СРСР, 1952), «Хворі зуби» (1954) і ін. Переклав узбецькою мовою «Війну і світ» Л. Н. Толстого, твори А. С. Пушкіна, А. П. Чехова, Н. Ст Гоголя, М. Горького і ін. Голова президії СП(Збори постанов) узбекистану (1954—56). Нагороджений 3 орденами а також медалями. Похований в Ташкенті.
Соч.: Асарлар, т. 1—6, Тошкент, 1967—71; Мухаббат, Тошкент, 1969; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Ізбр. проїзв.(твір), М., 1959.
Літ.: Бороліна І. Каххар. Нарис творчості, Історія узбецької радянської літератури, М., 1967; Абдусаматов Х., Абдулла Каххор, Тошкент, 1960.
