Карінський Микола Михайлович [22.3(3.4) .1873, Вятка, нині р. Корів, — 14.12.1935, Москва], радянський славіст, діалектолог, член-кореспондент АН(Академія наук) СРСР (1921). Син філософа М. І. Карінського . Закінчив Петербурзький університет (1896). Професор Петербурзького університету (з 1903), Жіночого педагогічного інституту (з 1911), Історико-філологічного інституту (1913—17), педагогічного інституту (1919—23) Вятського, 2-го МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова) (1924—30), МГПІ ім. В. І. Леніна (1930—35). З 1931 керівник Діалектографічеськой комісії інституту мови і мислення АН(Академія наук) СРСР. Наукові праці відносяться до історії російського і древнеболгарського мов, російській діалектології, слов'янській палеографії і суміжним дисциплінам.
Соч.: Мова Пскова і його області в XV ст, СП(Збори постанов) Би, 1909; Нариси з історії псковської писемності і мови, ст 1—2, П., 1916—17; Зразки глаголиці, СП(Збори постанов) Би, 1908 (25 знімків); Зразки листа прадавнього періоду історії російської книги, Л., 1925 (68 знімків); Нариси мови російських селян, М. — Л., 1936.
