Картеч (польськ, kartecza, від італ.(італійський) cartoccio, буквально — згорток, патрон), 1) один з видів артилерійських снарядів, що застосовувалися артилерією для поразки живої сили противника на близьких відстанях. У 14—16 вв.(століття) До. мала різні розміри і форму, виготовлялася з шматків каменя, заліза, засипалася в канал ствола поверх бойового заряду і закріплювалася пижем. У подальшому для оберігання каналу ствола від псування До. стали поміщати в оболонку (мішечок). У 17—19 вв.(століття) До. — снаряд з сферичними чавунними або свинцевими кулями, розташованими в металевому корпусі або картонній упаковці. Кулі До. володіли забійною силою на дальності до 300 м-код і розсівалися по фронту до 50 м. З появою шрапнель (на початку 19 ст) До. поступово втратила своє значення і в сучасній артилерії не застосовується. 2) Велика дріб для мисливської рушниці (діаметром більше 5 мм ).
