Карповіч Петро Володимирович [3(15) .10.1874 — 31.3(13.4) .1917], есер-терорист. Вчився в Московському (1895—96) і Юрьевськом (1898—99) університетах, був виключений за участь в студентському русі; у 1899 виїхав за кордон і поступив в Берлінський університет. Репресії царизму по відношенню до революційного студентства спонукали До. повернутися до Петербургу, де він на знак протесту 14 лютого 1901 смертельно ранив міністра освіти Н. П. Боголепова. Заточений в Шліссельбурзьку фортецю і засуджений на 20 років каторги, в 1906 переведений у в'язницю в Акатуй, а потім в Алгачи. У 1907 випущений на поселення, біг за кордон, прилучився до «Бойової організації» есерів, ставши одним з помічників Е. Ф. Азефа . У 1908 брав участь в організації невдалого замаху на Миколу II. Після викриття Азефа як провокатора відійшов від есерів. У 1917, повертаючись до Росії, До. загинув в Північному морі на пароплаві, потопленому герм.(німецький) підводним човном.
