Карл I Анжуйський (Charles d''anjou) (березень 1226 — 7.1.1285, Фоджа), король Сіцілійського королівства в 1268—82 (номінально з 1266) і Неаполітанського королівства в 1282—85. Син французького короля Людовика VIII, граф Анжу, Мена і Провансу. Був висунутий на сіцілійський престол папством, коронований папою Климентом IV в 1266. Опанував Сіцілійське королівство в 1268, взявши перемоги над королями з династії Штауфенов (у 1266 при Беневенто над Манфредом і у 1268 при Тальякоццо над його наступником Конрадіном). У 1270 брав участь в хрестовому поході Людовика IX до Тунісу. Прагнув підпорядкувати Північну і Центральну Італію, Балканський півострів (де він захопив ряд міст), надалі і всю Візантію, а також Льовант. Широка роздача До. I А. у Південній Італії і Сіцілії земель і привілеїв прибулим з ним багаточисельним французьким лицарям, різке посилення феодальної експлуатації і податкового гніту привели до народного повстання в Сіцілії («Сіцілійська вечерня» в 1282) і відпаданню острова. Володіння До. I А. обмежилися Південною Італією (т.з. Неаполітанським королівством).
