Караново, горб із залишками древніх поселень в Південній Болгарії, стратіграфія якого покладена в основу періодизації неоліту і енеоліта Болгарії. Розкопувався в 1936 і 1947—57 В. Міковим і Г. Георгиевим. Налічує 7 основних культурних шарів (по В. Мікову — 5) загальною потужністю 13,5 м. Нижній шар залишений ранненеолітічеськой культурою 6—5-го тис. до н.е.(наша ера), містить кераміку з білим розписом по червоному фону, рогові серпи з кременевими вкладишами, зернотерки і залишки великих прямокутних жител з печами (культура Караново I). 3-й шар — поздненеолітічеськой культурою Веселіново (середина 5-го тис. до н.е.(наша ера)), характеризується чорною і сірою лощеною керамікою і судинами на 4 ніжках. 5-й шар (культура Маріца, почало 4-го тис. до н.е.(наша ера)) має сіру кераміку з поглибленим орнаментом, заповненим білою пастою, 6-й шар належить до болгарського варіанту культури Гумельніца (середина 4-го тис. до н.е.(наша ера)); відкриті удома з печами, запасами зерна і керамікою, прикрашеним графітним розписом. 7-й шар відноситься до ранньої бронзи (3-і тис. до н.е.(наша ера)), для нього характерні удома з апсидами, чорна і коричнева кераміка з шнуровим орнаментом.
Літ.: Міков Ст, Культура неоліту, енеоліта і бронзи в Болгарії, «Радянська археологія», 1958 № 1; Georgiev G. J., Kulturgruppen der Jungstein-und der Kupferzeit in der Ebene von Thrazien (Südbulgarien), в кн.: L''europe à la fin de l''âge de la pierre, Praha, 1961.
