Карагеоргий (Карађорђе, Karađorđe), Георгій Чорний Петрович (14.11.1768, с. Вішевац, обл. Шумадія, — 25.7.1817, Радоване, поблизу Смедерово), керівник Першого сербського повстання 1804—13 проти іга Османа. Народився в бідній селянській сім'ї. У австро-турецькій війні 1788—90 очолював сербський добровольчий загін, що бився на стороні Австрії. У лютому 1804 на ськупщине повстанців був вибраний верховним вождем повстання. Проявив себе як талановитий полководець, взяв ряд перемог над турками. У внутрішній політиці вів боротьбу з впливовими воєводами, що опиралися централізації влади. У 1808 рада Правітельствующий, а в 1811 і ськупщина повстанців визнали До. «верховним сербським предводителем». До. є засновником (1808) династії Карагеоргиевічей . В зовнішній політиці До. орієнтувався на допомогу Росії. Після розгрому повстання біг до Австрії, де був інтернований. У 1814 виїхав до Росії, жив в Бесарабії. У 1817 таємно прибув до Сербії, був убитий за наказом Мілоша Обреновіча .
Літ.: Ненадовіћ До., Живіт і справи великого ђopћа Петровіћа Kapa-ђopћа..., кн. 1, Беч, 1883; Jовановіћ С., Кара-ђopћe і његове воjводе, Београд, 1938. Див. також літ.(літературний) при ст. Перше сербське повстання 1804—13
