Караваєва Ганна Олександрівна [р. 15(27) .12.1893, Перм], російська радянська письменниця. Народилася в сім'ї службовця. Член КПРС з 1926. Закінчила Вищі (жіночі) Бестужевські курси (1916). Головний редактор журналу «Молода гвардія» (1931—38); кореспондент газети «Правда» (1941—43). Почала друкуватися в 1922. Основні теми ранніх творів — боротьба за новий побут в доколхозной селі: повість «Двір» (1926) і роман «Лісозавод» (1928) — про благотворній дії соціалістичного будівництва на життя селянства. Проблеми етичного виховання молодої людини — в центрі пізніших творів До., присвячених дореволюційній демократичній інтелігенції, комсомольцям епохи Громадянської війни, сучасним робітникам: «Розповіді про пізнання» (1934), роман «Лена з Журавлиного гаю» (1938), збірка розповідей «Перше покоління» (1959), роман «Грані життя» (1963). Героїчна праця сов.(радянський) людей в тилу в дні Великої Вітчизняної війни 1941—1945 — тема трилогії «Батьківщина» (романи «Вогні», 1943, «Розгін». 1948, «Рідний будинок», 1950; Державна премія СРСР, 1951). Автор книги «Зоряна столиця. Записки і спогади сучасника» (1968). До. була делегатом Міжнародного конгресу письменників в захист культури (1935) і др.; зустрічалася з видатними сучасниками — А. Серафимовичем, Н. Островським, А. Фадєєвим, М. Залкой, про які розповіла в своїх мемуарах. Нагороджена орденом Леніна, 5 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Собр. соч.(вигадування), т. 1—5, М., 1957—58; Ізбр. проїзв.(твір), т. 1—2, М., 1967; Світло вчорашнє. Спогади, М., 1964; Двір. Повести і розповіді, М., 1969.
Літ.: Ськоріно Л., Ганна Караваєва, в її кн.: Сім портретів, М., 1956; Стесина С., Завжди в строю, «Молода гвардія», 1968 № 12, с. 174—77; Лісина Р., Ідейно-художня своєрідність творів А. Караваєвой 30-х років, «Уч. зап.(західний) Рязанського пед.(педагогічний) інституту», 1971, ст 72; Російські радянські письменники-прозаїки. Біобібліографічний покажчик, т. 2, Л., 1964.
