Кан Сергій Борисович [17(29) .7.1896, Теріоки, нині Зеленогорськ, — 7.3.1960, Москва], радянський історик, фахівець з історії нового часу, професор (1940), доктор історичних наук (1940). У 1924—59 вів викладацьку роботу (на історичному факультеті МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова) в 1934—37 і 1946—47; у Педагогічному інституті ім. В. І. Леніна в 1938—41 і 1943—46; Педагогічному інституті ім. Ст П. Потемкина в 1955—1959; Вищій дипломатичній школі в 1946—1949, і ін.). У 1944—52 старший науковий співробітник інституту історії АН(Академія наук) СРСР. Брав участь в створенні багатьох колективних праць («Революція 1848—1849», т. 1—2, 1952; «Паризька Комуна 1871 г.», т. 1, 1961; «Історія дипломатії», т. 1, 1959; «Нова історія», т. 1, 1963). У своїй роботі, присвяченій повстанням силезських ткачів, До. на прикладі полотняної промисловості дав аналіз мануфактурної стадії капіталізму в Германії. Він досліджував також ряд найважливіших проблем історії і історіографії Революції 1848—49 в Германії.
Соч.: Два повстання силезських ткачів 1793—1844, М. — Л., 1948: Революція 1848 р. в Австрії і Германії, М., 1948; Німецька історіографія революції 1848—1849 рр. в Германії, М., 1962; Історія соціалістичних ідей (до виникнення марксизму). Курс лекцій, 2 видавництва, М., 1967.
