Канатоходець, цирковий артист, що демонструє мистецтво еквілібристики на канаті, закріпленому між двома точками опори. До. були відомі ще в старовині (Рим, Китай, Персія), в середні віки мистецтво До. набуло поширення в Середній Азії, на Кавказі, в європейських країнах, пізніше — в Південній Америці. Видатних успіхів досяг російський канатоходець Ф. Ф. Легінів, що виступав в 2-ій половині 19 ст (переходив по канату над Невою, Темзою і т.д.). В кінці 19 ст прядивний канат, що використався раніше, був замінений сталевим тросом, це дозволило виступати на канаті одночасно декільком артистам. Найбільш відомі радянські канатоходці: Свіріни, Тарасови (20—50-і рр.), Хибіни (40—50-і рр.), Волжанськие (50—70-і рр.), узбецькі К. Ташкенбаєви (40—70-і рр.), дагестанський колектив «Цовкра» (30—70-і рр.) і ін.
