Калантар Леван Олександрович [4(16) .1.1891, Тбілісі, — 29.10.1959, Єреван], вірменський радянський режисер, театральний діяч, народний артист Вірменської РСР (1954). Член КПРС з 1942. У 1916 після закінчення Петербурзького університету почав сценічну діяльність як актор і режисер в Тбілісі. У 1921 організував тут Вірменський театр ім. С. Шаумяна. Один із засновників Вірменського театру ім. Г. Сундукяна (Єреван), де до 1928 був головним режисером. Організатор і головний режисер (1931—35) Робочого театру ім. М. Горького (Єреван). У 1937—43, 1957—59 головний режисер Єреванського російського драматичного театру; ставив також спектаклі в оперному театрі. Кращі роботи: «Дядько Багдасар» Пароняна (1927), «На дні» Горького (1929), «Ревізор» Гоголя (1930), «Ліс» Островського (1934), «Лусабацин» Степаняна (1938), «Хачатур Абовян» Мурадяна (1955), «Злий дух» Ширванзаде (1959), «Венеціанський купець» (1940) і «Отелло» (1956) Шекспіра і ін. Новаторська режисерська діяльність До. сприяла підніманню сценічної культури, затвердженню принципів соціалістичного реалізму у вірменському театрі. З 1944 викладав в художньо-театральному інституті (Єреван), з 1946 професор. Автор книги «Дороги мистецтва» (1963). Нагороджений 2 орденами, а також медалями.
Літ.: Ахумян Т., Літературні статті і спогади, Ер., 1966.
