Казахський кінь, місцевий степовий кінь, що розводиться в Казахській РСР і прилеглих до неї районах. Виведена у далекому минулому в результаті схрещування місцевих коней з монгольськими, середньоазіатськими і європейськими породами в умовах табунного вмісту. Поширена на обширній території з різними природними умовами і представлена декількома отродьямі: западноказахстанським, центральноказахстанським, адаєвським, південноказахстанським семіреченським, найманським і південноалтайським. До. л. в основному низькорослі, міцній конституції. Масті найрізноманітніші. Середні промери (у см ): висота в загривку 131—138, коса довжина тулуба 140—144, обхват грудей 156—164, обхват пясті 16—18. Важать коні 320—360 кг . Молочна продуктивність кобил 8—9 л в добу. Використовуються До. л. під сідлом, в'юком і в збруї, а також для здобуття молока і м'яса. Найбільш коштовні з До. л. масивні рослі коні западноказахстанського виродка типа джабе, племінне поголів'я яких зосереджене в Мугоджарськом кінному заводі Актюбінської обл. і у ряді радгоспів і колгоспів Карагандинської і ін. областей Казах. РСР.
