Кавтарадзе Сергій Іванович (15.8.1885, с. Зовреті, нині Зестафонського району, — 17.10.1971, Тбілісі), активний учасник революційного руху в Росії, радянський державний діяч. Член Комуністичної партії з 1903. Народився в дворянській сім'ї. У 1915 закінчив юридичний факультет Петербурзького університету. Партійну роботу вів в Кутаїси, Батумі, Тбілісі, Баку, Петербурзі. У 1904—06 член комітету Імеретіно-мінгрельського РСДРП. Піддавався репресіям. У 1912—14 співробітник газети «Правда». Після Лютневої революції 1917 член Кавказького краєвого комітету РСДРП, редактор газети «Кавказький робітник». Делегат 6-го з'їзду РСДРП (б). У 1918 голова Виконкому ради Владикавказа. З 1919 на партійній роботі в меншовицькій Грузії, піддавався арештам; працював в представництві РРФСР при меншовицькому уряді до встановлення Радянської влади в Грузії (лютий 1921). До травня 1921 голова Батумського і Аджарського ревкомов, потім заступник голови Ревкома Грузії, нарком юстиції, в 1922—23 голова СНК(Рада Народних Комісарів) Грузинською РСР. У 1923—1924 радник радянського посольства в Анкарі. У 1924—28 1-й заступник прокурора Верховного суду СРСР. За участь в троцькістській опозиції в 1927 виключений з партії. (Відновлений в 1940.) З 1941 співробітник МЗС(Міністерство закордонних справ) СРСР, заступник міністра закордонних справ СРСР. Учасник Ялтинською, Потсдамом (1945) і інших міжнародних конференцій. У 1945—52 посол СРСР в Румунії. Делегат 22-го з'їзду КПРС (1961). Нагороджений 3 орденами Леніна, 2 іншими орденами, а також медалями.
