Йохо (Joho) Вольфганг (р. 6.3.1908, Карлсруе), німецький письменник (ГДР). У 1929 вступив в компартію Німеччини. У 1937—45 був репресований нацистами. З 1960 редактор журналу «Нойе дойче літератур» («Neue Deutsche Literatur»). Автор новел «Пастуша сопілка» (1947) про переживання хлопця, покликаного в гітлерівську армію, «Кінець полону» (1949), «Перетворення доктора Брада» (1949), збірки розповідей «Зміни» (1957), романів «Жанна Пейрутон» (1949) «Дюжина і двоє» (1950), «Дорога з самоти» (1953) — про буржуазну інтелігенцію, краща частина якої знаходить дорогу до робітників. У романі «Співчуття ні» (1962) повідана історія інтелігента з ГДР(Німецька Демократична Республіка), який біжить до Західної Німеччини і терпить крах в боротьбі за існування. Й. — автор історичного романа «Заколот мрійника» (1966). Премія ім. Т. Фонтане (1958) і Національної премії ГДР(Німецька Демократична Республіка) (1962).
Соч.: Traum von der Gcrechtigkeit, Ст, 1956; Die Nacht der Erinnerung, B., 1957; Die Wendemarke, B., 1962; Ich bin hier Arzt, B., 1964; Das Klassentreffen. Geschichte einer Reise, B. — Weimar, 1968; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Так було 9 травня, в збірці: На переломі, М., 1951; Зрада, в збірці: Сучасні німецькі розповіді, М., 1959; Репортаж з майстерні, «Питання літератури», 1964 № 5.
Літ .: Млечина І., Іншої дороги немає, «Іноземна література», 1963 № 8; «Das Klassentreffen». [Рец.], «Neue Deutsche Literatur», 1969 № 4.
