Йонсон, Юнсон (Johnson) Ейвінд (р. 29.7.1900, поблизу р. Боден), шведський письменник. Член Шведської академії (1957). Перша збірка новел — «Четверо чужоземців» (1924). У романі «Тімани і справедливість» (1925) роздяглося християнство як вороже справі звільнення робочого класу. Вплив психоаналізу на Й. позначилося в романі «Спогаду» (1928). Й. з їдкою іронією малює образ фабриканта в романі «Коментарі до падіння зірки» (1929). Цикл романів про Улуфе (1934—37) розповідає про долі робочої молоді. Антифашистську спрямованість мають роман «Нічне учення» (1938) і трилогія «Крілон. Роман про можливий» (1941—1943). Повести Й. «Пан проти Спарти» (1946), «Прибій» (1946), його історичні романи «Мрії про троянди і полум'я» (1949) і «Хмари над Метапонтом» (1957) пройняті духом символізму. Й. — автор романа «Епоха його величності» (1960) про правління Карла Великого.
Соч.: Spår förbi kolonos [Stockh., 1961]; у русявий.(російський) пер.(переведення) — [Розповіді], в збірці: Шведська новела XIX—XX вв.(століття), М., 1964.
Літ.: Svensk litteratur 1900—1950, Stockh., 11958]; Andersson U., Eyvind Johnson i Grekland, «Ny Dag», 1962, 2 Jan.
