Зу-н-Нун Айюб (р. 1908, Мосул), іракський арабський письменник і публіцист. Один з тих, що зачинають жанру новели в Іраку. Народився в сім'ї торговця. Почав друкуватися в 1933. Автор збірок реалістичних розповідей «Мій друг» (1937), «Вавілонська башта» (1939), романів «Доктор Ібрагим» (1940), «Рука, земля, вода» (1948), «Забуті імена» (1959), багаточисельних суспільно-політичних статей, робіт по питаннях літератури, мистецтва. У 1939—46 видавав журнал «аль-Маджалла», який зіграв важливу роль в розвитку арабської новелістики. Для творів З. характерні простота сюжету, точність, афористичність мови, що поєднується з властивій арабській прозі тенденцією до повчання. Творча індивідуальність З., що змальовує в своїх творах життя «маленької людини», складалася під впливом А. П. Чехова, М. Горького і видних єгипетських письменників М. Теймура і Т. Хусейна. Переклав арабською мовою твори Н. Ст Гоголя, Ф. М. Достоєвського, І. С. Тургенева, М. Горького.
Соч.: аль-Муаллафат аль-каміля, Багдад, 1954; аль-Муаллафат аль-каміля, т. 1, Багдад, 1960; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Справа Маджіда Рахима, М., 1960; у збірці: Розповіді іракських письменників, М., 1961.
