Зулу , ісизулу, мова народу зулу (амазулу); поширений на території ЮАР(Південно-африканська Республіка), в провінції Наталь, районах Трансвааля. Число тих, що говорять на З. близько 3,8 млн. чіл. (1970, оцінка). Основні діалекти: квабе, лала, ндебеле, нгоні. По класифікації К. М. Дока (ЮАР), відноситься до групи нгуні південно-східної зони мов банту. Фонетичних буд З. ускладнений наявністю переднеязичних латеральних фрікатівов глухого [hl], дзвінкого [dt], виявляються клацаючі звуки, як бушмено-готтентотський субстрат: дентальний [с], альвеолярний [q], латеральний [х], кожен з яких має аспірірованний і назалізованний варіанти. На рівні морфонологиі діють закони зміни приголосних і голосних: на кордоні морфем в певних фонетичних умовах губні приголосні переходять в переднеязичниє, контакт голосних супроводиться злиттям або випаданням. У системі дієслова є сингармонізм. У граматичній будові З. є система согласовательних класів (13 класів), але просторові стосунки передаються локатівной формою з конфіксом е-...-ini. Синтаксис характеризується прямим порядком слів: суб'єкт — предикат — об'єкт. Реалізується суб'єктне і об'єктне узгодження предиката. На З. існує розвинена література, видаються періодичні видання (газета «Ilanga lase Natal» і ін.).
Літ.: Охотіна Н. Ст, Мова зулу, М., 1961; Doke С. М. Text-book of Zulu grammar, 5 ed., Сарі Town, 1954; Eeden B. J. C., Zoeloe-grammatika, Stellenbosh — Grahamstad, 1956; Doke C. M. and Vilakazi B. W., Zulu-english dictionary, 2 ed., Johannesburg, 1953.
