Зорьян Стефан (псевдонім; справжнє прізвище Аракелян) [4(16) .9.1890, с. Каракліс, нині м. Кировакан, — 14.10.1967, Єреван], вірменський радянський письменник. Академік АН(Академія наук) Вірменською РСР (1965). Друкуватися почав в 1909. Перша збірка розповідей З. «Похмурі люди» (1918) проникнуть любов'ю до знедолених людей. У повістях «Голова ревкома» (1923) і «Дівчина з бібліотеки» (1926) З. вперше у вірменській літературі створив образи учасників Громадянської війни 1918—20, сильних, вольових людей, відданих революції. Соціалістичні перетворення в маленькому містечку показані в романі «Біле місто» (1930). Автобіографічний роман «Історія одного життя» (т. 1—2, 1934—38) — драматична картина життя дореволюційної Закавказзі, історія етичних шукань героїв, що знайшли правду в революції.
В роки Великої Вітчизняної війни 1941—45 написав історичний роман «Цар Пап» (1944) про героїчну боротьбу вірмен проти чужоземних загарбників в 4 ст Початий ще в 30-і рр. роман «Семья Амірянов» повністю опублікований в 1963. У «Книзі спогадів» (1958) З. розповів про зустрічі с М. Горьким, О. Туманяном, А. Ширванзаде і ін. Манера листа З. лірично м'яка, щира, лаконічна. Переклав вірменською мовою «Війну і світ» Л. Н. Толстого, ряд творів І. С. Тургенева і ін. Вигадування З. переведені на багато мов. З. був депутатом Верховної Ради СРСР 4, 5 і 7-го скликань. Нагороджений орденом Леніна, 2 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вибране, М., 1956; Розповіді, М., 1959; Історія одного життя, М. — Л., 1961; Сім'я Амірянов. Роман, М., 1967.
Літ.: Браїніна Б. і Хитарова С., Стефан Зорьян. Нарис творчості, М., 1960; Агабабян С., Стефан Зорьян, Ер., 1956; Історія вірменської радянської літератури, М., 1966.
