Змай (Змаj; справжнє прізвище Йовановіч, Joвановuћ) Йован (24.11.1833, Новини-сад, — 3.6.1904, Каменіца, Воєводіна), сербський поет. Здобув юридичну (Відень, Пешт, Прага, 1853—57) і медичну (Пешт, 1863—70) освіту. Був активним учасником національно-визвольного руху. З. — найбільший представник сербського романтизму, в творчості якого чітко позначилися реалістичні тенденції. Центральне місце в його поезії займає національно-патріотична тема (вірш «Вила», 1858, «Три гайдуки», 1866, «Нещасна мати», 1871, і ін.). З. — видний поет-сатирик («Ода палиці», 1878, «Нові вибори в Сербії», 1884, і ін.). Один з перших в сербській поезії змалював безправне життя селянства і міської бідноти («Третя доля», 1880, «Лихвар», 1881, і ін.). До кращих зразків сербської романтичної лірики відносяться збірки «Рози» (1864), троянди, що «Пов'янули» (1882). Видавав сатиричні журнали («Змай» — «Змій», «Рідота» — «Вогник», «Стармалі»—«Карлік»), журнал для дітей «Невен» («Нігтики»).
Соч.: Сабрана поділа, кн. 1—16, Београд, 1933—37; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вірші, М., 1958; [Вірші], у кн.: Поети Югославії XIX—XX вв.(століття), М., 1963.
Літ.: Дороніна Р. Ф., Цивільна поезія Йовановіча-Змая 60—80-х рр., в кн.: Література слов'янських народів, ст 3, М., 1958; Мілісавац Же., Змаj Београд, 1954.
