Зенітна гармата, артилерійське знаряддя, призначене для знищення повітряних цілей. З. п. з'явилися перед 1-ою світовою війною 1914—18 в Німеччині, Франції, Італії і налічувалися одиницями. У Росії була прийнята на озброєння 3-дюймова (76 -мм ) протилітакова гармата зразка 1914. У СРСР напередодні Великої Вітчизняної війни 1941—45 перебували на озброєнні: 76 -мм З . п. зразків 1915—28, 1931 і 1938; 37- і 85 -мм З . п. зразка 1939; 25- мм автоматична З. п. зразка 1940. Після 2-ої світової війни 1939—45 поступили на озброєння 57-, 100- і 130- мм З . п., які забезпечувалися приладами управління артилерійським зенітним вогнем, станціями гарматного наведення і складали зенітні артилерійські комплекси . З появою в 50-х рр. 20 ст зенітних ракетних комплексів З . п. середнього (60—100- мм ) і крупного (від 100- мм і більш) калібрів у всіх арміях поступово знімаються з озброєння; залишаються малокаліберні (20—60 -мм ) 2—4-стовбурні самохідні автоматичні З. п., що мають вертикальний обстріл до 90°, круговий обстріл 360°, початкову швидкість снаряда 800—1000 м/сек , скорострільність більше 500 пострілів в 1 мин.(міністр) З . п. оснащені рахунково-вирішальними приладами, автоматичними прицілами і станціями радіолокацій.
