Зеньковський Василь Васильович (4.7.1881, Проськуров, нині Хмельницький, — 5.8.1962, Париж), російський релігійний філософ і історик філософії. Професор психології Київського університету (з 1915). У 1918 міністр віросповідань в уряді гетьмана Ськоропадського. З 1919 белоемігрант, професор Російського православного інституту в Парижі (з 1926). У 1942 прийняв сан священика. Погляди З. в цілому сформувалися під впливом релігійних шукань Н. В. Гоголя і Л. Н. Толстого і особливо філософського учення Ст С. Соловьева. Основні роботи З., що здобули найбільшу популярність на Заході, присвячені історії російської філософії, достовірність і своєрідність якої він убачає в її релігійній спрямованості, в переважанні історіософських і етіко-антропологічніх тим, зводячи її по суті до релігійно-ідеалістичного напряму; русявий.(російський) матеріалізм трактуючи З. як збочена форма релігійної свідомості. З. виступав як ідейний противник марксизму-ленінізму.
Соч.: Проблема психічної причинності, До., 1914; Психологія дитинства, Лейпціг, 1924; Проблеми виховання в світлі християнської антропології, Париж, 1934; Історія російської філософії, т. 1—2, Париж, 1948—50; Російські мислителі і Європа, 2 видавництва, Париж, 1955; Апологетика, Париж, 1957; Н. Ст Гоголь, Париж, 1961; Основи християнської філософії, т. 1—2, Париж, 1961—64.
Літ.: Проти сучасних фальсифікаторів історії російської філософії, М., 1960; Історія філософії в СРСР, т. 4, М., 1971 (див. іменної указат.).
