Зейдан Джірджі (14.12.1861, Бейрут, — 21.8.1914, Каїр), арабський письменник, публіцист і учений. Народився в сім'ї дрібного торговця-християнина. Вчився в медичному коледжі в Бейруті (1881—82). У 1880-х рр. емігрував до Єгипту, де заснував журнал «Аль-Хиляль» (1892). Зачинає жанру історичного романа в новій арабській літературі. Автор 17 історичних романів, що склали «Серію оповідань з історії ісламу», дія яких відбувається в 7—13 вв.(століття) («Гассанідка», 1895—96; «Сестра Харуна ар Рашида», 1906, русявий.(російський) пер.(переведення) 1970, і ін.). Ряд романів З. присвячений Єгипту 18—19 вв.(століття) (в т.ч. «Свавілля мамелюков», 1893) і сучасним авторові історичним подіям («Переворот Османа», 1911, і ін.). Книги З., написані мовою, близькою до розмовного, завоювали популярність на арабському Сході і в ін. мусульманських країнах. Вони переведені на багато східних і західних мов. Як учений З. відомий роботами: «Історія мусульманської цивілізації» (1902—06), «Історія арабської мови» (1904), «Історія арабської літератури» (1911—14) і ін.
Літ.: Крачковський І. Ю., Ізбр. соч.(вигадування), т. 3, М. — Л., 1956; Арасли Е. Р., Джірджі Зейдан і арабський історичний роман, М., 1967; Elements de biobibliographie de la litterature arabe, par J. Dagher, t. 2, Beyrouth, 1956, р. 442—48.
