Зебу, горбата худоба (Bos indicus), близький за походженням до крупної рогатої худоби. Деякі зоологи об'єднують їх в одного типа — Bos primigenius, вважаючи предком З. дикого туру; ін. вважають, що З. близький до бантенгу, має з ним загального предка або сам стався від нього. Характерна особливість З. — наявність горба (на шиї і в передній частині загривка), маса якого 5—8 кг Масть всіляка: черно- і червоно-строката, руда, сіра, бура. Маса дорослих корів 250—270 кг, найбільша до 550, биків 300—350 кг, найбільша до 800 кг Передбачається, що приручений З. у Єгипті і Малій Азії за 2—3 тис. років до н.е.(наша ера) Поширений в Індії, Африці, в тропічної і субтропічної області Америки, на Близькому Сході. У СРСР З. розводять в Азербайджанській РСР (чистопорідний азербайджанський виродок) і в республіках Середній Азії (зебувідниє виродка — хоросанськоє і курамінськоє). З. розводять в основному як робоча і м'ясна худоба. Забійний вихід у нормально угодованих тварин 45—50%. М'ясо по смакових якостях не відрізняється від яловичини. Удої за лактацію 500—600 кг, найбільші до 1500 кг Жирність молока до 4,5—5%. На основі спаровування корів шортгорнськой породи і биків З. у США створені породи великої рогатої худоби м'ясного напряму продуктивності — санта-гертруда брафорд, брангус, біфмастер, чарбрей. До СРСР ведуться роботи по гібридизації З. з швіцким худобою в цілях створення нових м'ясних порід.
