Захаров Матвій Васильович [5(17) .8.1898, село Войлово, нині Старіцкого району області Калінінськой, — 31.1.1972, Москва]. Маршал Радянського Союза (1959), двічі Герою Радянського Союза (8.9.1945 і 22.9.1971), Герою ЧССР(Чехословацька Соціалістична Республіка) (30.4.1970). Член КПРС з 1917. Народився в сім'ї селянина, працював слюсарем в Петрограді. У 1917 вступив в Червону Гвардію, брав участь в штурмі Зимового палацу. З 1918 в Червоній Армії учасник Громадянської війни 1918—20 на Південному фронті в посадах командира батареї, дивізіону, начальник артснабженія дивізії і помічник начальника штабу бригади. Закінчив 2-і артилерійські курси (1918) Петрограду, Вищу школу штабної служби (1919), Військову академію ним. Фрунзе (1928), оперативний факультет тієї ж академії (1933) і Військова академію Генштабу (1937). У 1937—38 начальник штабу Ленінградського військового округу, в 1938—40 помічник начальника Генштабу, з липня 1940 начальник штабу Одеського військового округу. Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 начальник штабу 9-ої армії, потім начальник штабу головкому Північно-західного напряму (червень — серпень 1941), заступник начальника Головного управління тилу (серпень — грудень 1941), начальник штабу Калінінського (січень 1942 — квітень 1943), Резервного і Степового (квітень — жовтень 1943), 2-го Українського (жовтень 1943 — червень 1945) і Забайкальського (липень — вересень 1945) фронтів. Брав участь в обороні Ленінграда, Московській і Курській битвах, звільненні України, Румунії, Угорщини, Чехословакії, Австрії і в розгромі японської армії Квантунськой. Після війни — начальник Військової академії Генштабу (1945—49 і 1963—64), заступник начальника Генштабу (1949—52), головний інспектор Радянської Армії (1952—53), командувач військами Ленінградського військового округу (1953—57), головнокомандуючий Групою радянських військ в Германії (1957—60), начальник Генштабу і 1-й заступник міністра оборони СРСР (квітень 1960 — березень 1963 і листопад 1964 — вересень 1971). Член ЦК КПРС з 1961. Депутат Верховної Ради СРСР 4—8-го скликань. Нагороджений 5 орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, 4 орденами Червоного Прапора, 2 орденами Суворова 1-ій мірі, 2 орденами Кутузова 1-ої міри, орденом Богдана Хмельницького 1-ій мірі і орденом Червоної Зірки, Почесною зброєю, 19 іноземними орденами, а також медалями. Похований на Червоній площі в Кремлівської стіни.
