Заумь, незрозуміла мова, поняття, висунуте теоретиками російського футуризму на початку 1920-х рр. Термін «З.» введений поетом Ст Хлебниковим. Він намагався виявити загальні закони прямої взаємозалежності звучання і сенсу і, грунтуючись на них, створити нову поетичну мову, над якою не тяжіло б «побутове значення слова», — мова, що «знаходиться за межами розуму». Зазвичай під З. розуміють лише поетичні досліди російських футуристів (Ст Хлебникова, А. Кручених, В. Каменського і ін.). У лінгвістів і поетів, що групувалися довкола журналу «ЛЕФ», проблема З. була пов'язана з абсолютно іншим завданням — установкою на «лінгвістичну технологію», свідому переробку літературної мови. З. для футуристів була свого роду лабораторною роботою по виявленню виразних можливостей слова. Завдання, поставлена Хлебниковим, взагалі нерозв'язна: слова, звільненого від «вантажу» «побутових значень», не буває, поезія має справу з словом в його номінатівной і комунікативних функціях. Ідея ж «лінгвістичної технології», тісно пов'язана з функціональними напрямами в лінгвістиці, залишилася на рівні загальних декларацій.
Літ.: Шкловський Ст Би., Про поезію і незрозумілу мову, в збірці: Поетика, П., 1919; Гофман Ст, Мовне новаторство Хлебникова, в його кн.: Мова літератури, Л., 1936; Винокур Р., Футуристи — будівельники мови, «ЛЕФ», 1923. № 1; Поліванов Е. Д., Загальний фонетичний принцип всякої поетичної техніки, «Питання мовознавства», 1963 №1.
