Заповідні літа (від «заповідь» — веління, заборона), термін, протягом якого в деяких районах Російської держави заборонявся селянський вихід в осінній Юрьев день (передбачений ст. 88 Судебника 1550). З. л. почали вводитися урядом Івана IV з 1581 одночасно із заходами щодо загального перепису земель, що проводився для визначення розмірів важкого господарського розорення в 70—80-х рр. 16 ст Загальнодержавного указу о З. л. у розпорядженні дослідників немає. Короткі вісті о З. л. містяться лише в деяких грамотах 80—90-х рр. 16 ст У загальнодержавному масштабі З. л. були введені указом царя Федора Івановича близько 1592—93. Цей указ забороняв селянський вихід і оголошував пісцовиє книги, початі в 1581 і закінчені в 1592—93, юридичною підставою селянській фортеці (закріпачення). Відомості, що містилися в пісцових книгах, визначали приналежність селян даному власникові.
Літ.: Корецкий Ст І., З історії закріпачення селян в Росії в кінці XVI — початку XVII ст (До проблеми «заповідних років» і відміни Юрьева дня), «Історія СРСР», 1957 № 1.
