Заміндарі (від перс.(персидський) земіндар — землевласник, земін — земля), земляно-податкова система, введена англійськими колоніальними властями в Північній, Східній і Центральній Індії на рубежі 18—19 вв.(століття) З. полягала в твердженні в правах спадкових земельних власників верхнього прошарку класу феодалів, складальників феодальної ренти-податку — заміндаров. Верховним власником землі були колоніальні власті. Розрізнялося постійне З. (земельний податок на користь колоніальних властей фіксувався навіки) і тимчасове З. (земельний податок передивлявся через кожних 20—40 років). До 50-м-коду рр. 20 ст З. охоплювала 43% приватновласницьких площі в Індії і 31% приватновласницьких земель в Східному Пакистані. Подальший розвиток З. супроводилося утворенням багаточисельного шару феодальних рентополучателей-посередників між головним заміндаром і безпосередніми виробниками-орендарями. Ієрархія посередників досягала 15—20, а в окремих маєтках навіть 50 рівнів.
Аграрні закони, прийняті в 50-х рр. 20 ст в Індії і Пакистані, передбачали ліквідацію за викуп власницьких прав заміндаров і ін. рентополучателей на землі, що знаходяться в користуванні селян-орендарів; при цьому поміщики зберегли значні площі т.з. садибних земель. В результаті реформи в Індії і в Східному Пакистані (з 1971 — незалежна Республіка Бангладеш) право на привласнення земельної ренти перейшло до держави, були ослаблені соціально-економічні позиції верхівки поміщицького класу.
Літ.: Нова історія Індії, М., 1961; Комарів Е. Н., До питання про встановлення постійного обкладення за системою заміндарі в Бенгалії, в збірці: Уч. зап.(західний) інституту сходознавства, т. 12 — Індійська збірка, М., 1955; Котовський Р. Р., Аграрні реформи в Індії, М., 1959; Торнер Д., Аграрних буд Індії, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1959.
