Замойський (псевдонім; справжнє прізвище Зевалкин) Петро Іванович [13(25) .6.1896, с. Собольовка, нині Пензенської області, — 21.7.1958, Москва], російський радянський письменник. Член КПРС з 1918. Вчився у Вищому літературно-художньому інституті ним. В. Я. Брюсова, в МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова). Один з керівників Всеросійського об'єднання селянських письменників (ВОКП). Почав друкуватися в 1921. Автор розповідей з селянського життя: збірок « Панський батіг» (1925), «Дві правда» (1932), «Ранок» (1937) і ін. Найбільш значний твір З. — роман «Личаки» (книги 1—4, 1929—36) про русявий.(російський) селу в роки неп(нова економічна політика) а і колективізації. Пізніше З. створив автобіографічну трилогію: повести «Підпаска» (1939), «Молодість» (1946), «Схід» (1957). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Соч.: Собр. соч.(вигадування), т. 1—4, М., 1959.
Літ.: Егоров А., Петро Замойський, «Жовтень», 1958 №5; Трегуб С., Петро Замойський і його герої, «Жовтень», 1966 № 4.
