Залигин Сергій Павлович [р. 23.11(6.12) .1913, с. Дурасовка Стерлітамакського повіту, нині Башкирською АССР], російський радянський письменник. Закінчив Омський з.-х.(сільськогосподарський) інститут (1939). Працював інженером-гідротехнікою, гідрологом в Сибірському відділенні АН(Академія наук) СРСР. Друкуватися почав в 1936. Перша книга — «Розповіді» (1941). Автор нарисових книг: «Весной 1954 роки», «Червона конюшина» (1955), сатиричній повісті «Свідки» (1956) і ін. Роман «Стежки Алтая» (1962) піднімає проблеми взаємин людини і природи, науки і суспільства. Повість «На Іртиші» («З хроніки села Круті Луки»,1964) присвячена подіям 30-х рр., становленню колгоспів. Викриваючи «перегинальників», письменник затверджує думку про високу гуманність і справедливість соціалізму. «Солона Падь» (ч. 1—2, 1967—68; Державна премія СРСР, 1968) — роман з вигаданими героями з історії Громадянської війни в Сибіру. Основний конфлікт романа поміщений в зіткненні два його головних героїв — людинолюбного головкому Мещерякова і жорстокого владолюба Брусенкова. Для З. характерне поєднання художнього бачення і методів наукового дослідження, документалізма з пластичністю описів. Опублікував ряд робіт літературознавств. З 1969 З. — один з секретарів правління СП(Збори постанов) РРФСР. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Соч.: Північні розповіді, Новосиб., 1950; На Велику землю. Сб. розповідей, 2 видавництва, М., 1953; Звичайні дні. Повість. Розповіді і нариси, М., 1957; Млинці, М., 1963; Мій поет. «Москва», 1969 № 5; Межі професії. Сб. ст., М., 1970.
Літ.: Яновський Н., Сергій Залигин, Кемерово, 1966; його ж. От «Двох світів» до «Солоної Паді», «Сибірські вогні», 1969 №11; Колесникова Р. А., Сергій Залигин. Творча біографія. М., 1969; Росіяни радянські письменники-прозаїки. Бібліографічний покажчик, т. 2. Л., 1964.
