Заварзін Олексій Олексійович [13(25) .3.1886, Петербург, — 25.7.1945, Ленінград], радянський гістолог, академік АН(Академія наук) СРСР (1943) і АМН СРСР(Академія медичних наук СРСР) (1944). У 1907 закінчив Петербурзький університет і працював там же. З 1916 професор кафедри гістології і ембріології Пермського відділення Петербурзького університету, в 1922—36 — Військово-медичній академії. З 1936 завідував кафедрами і керував лабораторіями в учбових і науково-дослідних установах Ленінграда. У 1932 організував відділ загальної морфології Всесоюзного інституту експериментальної медицини і очолював його до кінця життя. З 1944 директор інституту цитології, гістології і ембріології АН(Академія наук) СРСР. Основні праці по порівняльній гістології нервової системи, крові, сполучній тканині і її розвитку в умовах експериментального асептичного запалення у черв'яків, членистоногих, молюсків, хордових. З. створив теорію параллелізмов, згідно якої тканини, однакові функції, що виконують в тваринних різних типів, виявляють схожі межі будови і паралельні напрями еволюції. З. — один із засновників еволюційної гістології, створив школу радянських гістологів, організував Ленінградське суспільство анатомів, гістологів і ембріологів. Державна премія СРСР (1942). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
Соч.: Нариси еволюційної гістології крові і сполучної тканини, ст 1—2, М., 1945—47; Ізбр. праці, т. 1—4, М. — Л., 1950-53.
Літ.: Олексій Олексійович Заварзін. [Некролог], «Архів анатомії, гістології і ембріології», 1948, т. 28 №1; Невмивака Г . А., А. А. Заварзін, Л., 1971.
