Жид (Gide) Андре Поль Гийом (22.11.1869, Париж, — 19.2.1951, там же), французький письменник. Народився в сім'ї юриста. Перші книги — «Вірші Андре Вальтера» (1887), «Зошити Андре Вальтера» (1891), «Трактат про Нарцис» (1891), «Подорож Уріана» (1893) і ін. — написані згідно з поетикою символіста. Ж. протиставляє ходячій буржуазній моралі і цивілізації ніцшеанську сильну особу, прославляє анархічне бунтарство, часто що приймає форми аморалізму: «Страви земні» (1897), «Іммораліст» (1902), «Тісні брами» (1909). У «Підземеллях Ватикану» (1914) гротесковий описаному буржуазному світу надають протидію герої-індивідуалісти. У романі «Фальшивомонетники» (1925) зображення занепаду буржуазного суспільства переростає в апологію аморальності. Композиція романа ускладнена; його структура обговорюється самими дійовими особами. Критика капіталізму загострена в книзі «Подорож в Конго» (1927) і «Повернення з озера Чад» (1928). В середині 30-х рр. Же. на якийсь час прилучився до антифашистського літературного руху; проте антибуржуазність Же. виявилася поверхневою, асоціальний індивідуалізм завжди брав в нім гору. У 1936 Же. після короткої поїздки в СРСР написав антирадянський памфлет; у роки 2-ої світової війни емігрував до Тунісу, але не виступав у пресі проти фашизму. Нобелівська премія (1947).
Соч.: Œuvres complètes, t. 1—15 [P., 1932—39]; Journal, [t. 1—2], P., 1940—50; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Собр. соч.(вигадування), т. 1—4, Л., 1935—1936.
Літ.: Рикова Н., Сучасна французька література, Л., 1939; Історія французької літератури, т. 3—4, М., 1959—1963; Albéreès R.-M., L’odysscée d’a. Gide, P., 1951; Thierry J. J., Gide, [P.], 1962; Martin C., A. Gide par lui-même, P., 1967 (є бібл.); Painter G. D., A. Gide, L., [1968]; Naville A., Bibliographie des écrits d''a. Gide, P., 1949—1950.
