Жевуський, Ржевуський (Rzewuski) Генрік (3.5.1791, Славута на Волині, нині УРСР, — 28.2.1866, Цуднов), граф, польський письменник. У історичному оповіданні «Спогаду Сопліци» (1839), дія якого відбувається в середині 18 ст, створив галерею шляхетських типів — забіяк, п'яниць, кляузників і неуків (з оточення князя Радзівілла). Твори Ж. одночасно з іронічним відношенням до змальовуваного пройняті милуванням старошляхетським («сарматом») устроєм. Зіставлення «сарматізма» західному культурному впливу позначилося в романі «Листопад» (1845—46, русявий.(російський) пер.(переведення) 1873). Же. — автор романів «Краківський замок» (1847—48, русявий.(російський) пер.(переведення) 1875), «Адам Шмігельський» (1851), «Лицар Ліздейко» (1852). По політичних поглядах Же. — реакціонер, противник національно-визвольного руху. У 50-і рр. чиновник при царському наміснику у Варшаві; редагував урядову газету «Дзенник варшавськи» («Dziennik warszawski»).
