Жданов Андрій Олександрович [14(26) .2.1896, Маріуполь, нині Жданов, — 31.8.1948, Москва], радянський державний і партійний діяч. Член Комуністичної партії з 1915. Народився в сім'ї інспектора народних училищ. Закінчив реальне училище. У революційному русі з 1912. У 1916 член комітету Тверського РСДРП. У 1917 знаходився в армії в 139-м-коді запасному полку в р. Шадрінське, вів більшовицьку пропаганду серед солдатів. Після Лютневої революції 1917 вибраний в полковий комітет, а потім голова першої Ради в Шадрінське. З серпня 1917 голова Шадрінського комітету РСДРП (б). У 1918—20 на політроботі в Червоній Армії на Уралі і в Твері; був редактором газети «Правда Тверськая». З 1922 голова Тверського губісполкома. У 1924—34 секретар Ніжегородського губкома партії, секретар Горького крайкома ВКП (б). Після 17-го з'їзду ВКП (б) (1934) секретар ЦК ВКП (б) і одночасно (з грудня 1934) секретар Ленінградського обкому і міськкому партії. У роки Великої Вітчизняної війни в липні — серпні 1941 член Військової ради Північно-західного напряму, в серпні 1941 — серпні 1944 член Військової ради Ленінградського фронту. Генерал-полковник з 1944. З 1944 працював в Москві секретарем ЦК ВКП (б), займався ідеологічними питаннями. Був делегатом 9, 12—18-го з'їздів партії. На 14-м-коді (1925) і 15-м-коді (1927) обирався кандидатом в члени, а на 16—18-м-коді — членом ЦК ВКП (б). З лютого 1935 кандидат в члени Політбюро, а з березня 1939 член Політбюро ЦК ВКП (б). Був членом ВЦИК і ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР; депутатом Верховної Ради СРСР 1-го і 2-го скликань. Нагороджений 2 орденами Леніна, 4 ін. орденами, а також медалями. Похований в Москві на Червоній площі.
