Ертель Олександр Іванович [7(19). 7. 1855, село Ксизово, нині Задонського району Липецької області, — 7(20). 2. 1908, Москва], російський письменник. Займався самоосвітою. З 1879 жив в Петербурзі. На початку 1880-х рр. близький до «Народної волі». У 1884 арештований, до 1888 в засланні в Твері. У 1883 опублікував книгу нарисів і розповідей «Записки Степняка», яка принесла йому славу письменника-реаліста. Потім з'явилися повести «Волхонськая панночка» (1883), «Пятіхини діти» (1884), «Мінеральні води» (1886), «Дві пари» (1887), «Кар'єри Струкова» (1895) і ін., драма «Бабин бунт» (1884), романи «Гарденіни, їх челядь, прибічники і вороги» (т. 1—2, 1889) — краща книга Е., і «Зміна» (1891). Головні теми Е. — життя селян-бідняків, демократичної інтелігенції, поміщиків, купців, розшарування післяреформеного села. Творчість Е. високо цінували А. П. Чехів, Л. Н. Толстой, М. Горький.
Соч.: Собр. соч.(вигадування), т. 1—7, М., 1909; Гарденіни..., т. 1—2, М., 1933; Записки Степняка. Нариси і розповіді, М., 1958; Волхонськая панночка. Зміна. Кар'єра Струкова, М. — Л., 1959.
Літ.: Костін Р. А., А. І. Ертель. Життя і творчість, Вороніж, 1955; Спасибенко А. П., А. І. Ертель — письменник-восьмидесятник, А.-А., 1966.
