Ерліх (Ehriich) Пауль [14.3.1854, Штрелен (Силезія), — 20.8.1915, Гамбург], німецька лікарка, бактеріолог, хімік і біохімік; засновник хіміотерапії . Вчився в університетах Бреславля, Страсбурга і Лейпціга. У 1878 лікарка берлінської клініки Шарите. У 1887 приват-доцент, з 1890 екстраординарний професор Берлінського університету; одночасно працював в інституті Р. Коха. З 1896 директор інституту для вивчення сироваток в Штегліце. У 1899 очолював інститут експериментальної терапії у Франкфурті-на-Майне, що нині носить його ім'я. Основні праці по біохімії, хімії лікарських речовин, експериментальній патології і терапії, а також по імунітету. З 1901 працював над проблемою злоякісних пухлин. Описав різні форми лейкоцитів крові, показав значення кісткового мозку і лімфоїдних органів для кровотворення. Розробив методи лікування деяких інфекційних хвороб. Вперше встановив факт придбання мікроорганізмами стійкості до лікувальних препаратів. Спільно з німецьким ученим А. Бертхеймом створив препарат сальварсан (1907). Нобелівська премія (1908, спільно с І. І. Мечниковим).
Соч.: The collected papers..., v. 1—3, L. — N. Y., 1956—60; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Матеріали до вчення про хіміотерапію, СП(Збори постанов)Б, 1911.
Літ.: Marquardt М., Paul Ehriich als Mensch und Arbeiter, Stuttg., 1924.
