Епішев Олексій Олексійович [р. 6(19) .5.1908, Астрахань], радянський партійний і військовий діяч, генерал армії (1962). Член КПРС з 1929. Народився в сім'ї робітника. Був робочим, потім на комсомольській і партійній роботі. У Радянській Армії з 1930. Закінчив Військову академію механізації і моторизації (1938). З 1938 парторг ЦК ВКП (б) на заводі ним. Комінтерну в Харкові, в 1940—43 1-й секретар Харківського обкому партії, 1-й секретар Нижньотагільського міськкому, заступник міністра середнього машинобудування, уповноважений Військової ради Сталінградського фронту під час Сталінградської битви 1942—43. З травня 1943 член Військової ради 40-й, потім 38-й армій, що брали участь в звільненні України, Польщі, Чехословакії. З травня 1946 секретар ЦК КП України по кадрах. У 1950 закінчив курси Академії суспільних наук при ЦК ВКП (б). У 1950—51 і 1953—55 1-й секретар Одеського обкому, в 1951—1953 заступник міністра держбезпеки СРСР. У 1955—61 посол СРСР в Румунії, в 1961—62 — в Югославії. З травня 1962 начальник Головного політичного управління Радянської Армії і ВМФ(військово-морський флот). На 19-м-коді, 20-м-коді, 22-м-код з'їздах партії вибирався кандидатом в член ЦК КПРС. З листопада 1964 член ЦК КПРС. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го, З-го, 4-го, 6—8-го скликань. Нагороджений 2 орденами Леніна, 3 орденами Червоного Прапора, орденами Богдана Хмельницького 1-ої міри, Вітчизняної війни 1-ої міри, Трудового Червоного Прапора, 3 орденами Червоної Зірки, 6 іноземними орденами, а також медалями.
