Еолові форми рельєфу, форми рельєфу, що виникають під дією вітру, переважно в районах з арідним кліматом (пустелі, напівпустелі); зустрічаються також по берегах Морея, озер і річок з мізерним рослинним покривом, не здатним захистити від дії вітру рихлі і зруйновані вивітрюванням породи субстрата. Найбільш поширені акумулятивні і акумулятивно-дефляційні форми, переміщення, що утворюються в результаті, і відкладення вітром піщаних часток, а також вироблені (дефляційні) Е. ф. р., що виникають за рахунок видування (дефляції) рихлих продуктів вивітрювання, руйнування гірських порід під впливом динамічних ударів самого вітру і особливо під дією ударів дрібних часток, переносимих вітром у ветропесчаном потоці.
Форма і величина акумулятивних і акумулятивно-дефляційних утворень залежить від режиму вітрів (сили, частоти, напрями, структури вітрового потоку), переважаючого в даній місцевості і діючого у минулому, від насиченості піщаними частками ветропесчаного потоку, міри зв'язності рихлого субстрата рослинністю, від зволоження і інших чинників, а також від характеру підстилаючого рельєфу. Найбільший вплив на подобу Е. ф. р. в піщаних пустелях надає режим активних вітрів, що діють аналогічно водному потоку з турбулентним рухом середовища поблизу твердої поверхні. Для середньо- і дрібнозернистого сухого піску (при діаметрі зерен 0,5—0,25 мм ) мінімальна швидкість активного вітру складає 4 м/сек. Акумулятивні і дефляційно-акумулятивні форми, як правило, переміщаються відповідно до сезонно пануючого напряму вітрів: поступально при річній дії активних вітрів одного або близьких напрямів; коливає і щопоступально, якщо напрями цих вітрів протягом року істотно міняються (на протилежних перпендикулярні і т. п.). Особливо інтенсивно (з швидкістю до декількох десятків м-коду в рік) відбувається переміщення оголених піщаних акумулятивних форм.
Для акумулятивних і дефляційно-акумулятивних Е. ф. р. пустель характерна одночасна присутність накладених один на одного форм декількох категорій величин: 1-я категорія — вітрові брижі, заввишки від доль мм до 0,5 м-код і відстанню між гребенями від декілька мм до 2,5 м-код; 2-я категорія — щитовидні скупчення заввишки не менше 40 см; 3-я категорія — бархани до 2—3 м-код висотою, що з'єднуються в подовжню вітрам гряду або в поперечний вітрам барханний ланцюг: 4-я категорія — барханний рельєф заввишки до 10—30 м-код, 5-я і 6-я категорії — крупні форми (заввишки до 500 м-код ) , що утворюються в основному висхідними потоками повітря. У пустелях помірного поясу, де велику роль грає рослинність, стримуюча роботу вітру, рельефообразованіє йде замедленнєє і найкрупніші форми не перевищують 60—70 м-коду, найбільш характерні тут прікустовиє кіски, горбки-коси і прікустовиє горби заввишки від декількох дц до 10—20 м.
Оскільки пануючий режим вітрів (пасатний, муссонно-брізний, циклональний і ін.) і ськрепленность рихлого субстрата в першу чергу визначаються зонально-географічними чинниками, акумулятивні і акумулятивно-дефляційні Е. ф. р. розподіляються в цілому зонально. Згідно класифікації, запропонованої сов.(радянський) географом Б. А. Федоровічем (1964), оголені, легкоподвіжниє піщані форми характерні головним чином для тропічних екстраарідних пустель (Цукру, пустелі Аравійського півострова, Ірану, Афганістану, Такла-Макан); напівзарослі слабоподвіжниє — переважно для позатропічних пустель (пустелі Середньої Азії і Казахстану, Джунгарії, Монголії, Австралії); зарослі в основному нерухомі дюнні форми — для внепустинних територій (головним чином древнеледникових областей Європи, Західного Сибіру, Північної Америки). Детальна класифікація акумулятивних і дефляційно-акумулятивних Е. ф. р. залежно від режиму вітрів дана при описі дюн і барханів ; нижче дається аналогічна класифікація акумулятивних і акумулятивно-дефляційних Е. ф. р. для напівзарослих піщаних пустель (див. таблицю).
Серед вироблених мікроформ (до декількох десятків см в поперечнику) найбільш поширені гратчасті або стільникові скелі, складені в основному теригенними породами, і дрейкантери ; до форм середньої величини (метри і десятки м-код ) — ярданги, улоговини, казани і ніші видування, скелі химерної форми (грибоподібні, кільця і ін.), скупчення яких незрідка утворюють цілі еолові «міста»; до крупних вироблених форм (декілька км. в поперечнику) відносять улоговини видування і солончаково-дефляційні западини, що утворюються при спільній дії інтенсивно протікаючих процесів физико-хімічного (сольового) вивітрювання і дефляції (у тому числі величезні площі до сотень км.; наприклад западина Карагие в Західному Казахстані). Всестороннє вивчення Е. ф. р., їх морфології, походження, динаміки має важливе значення при господарському освоєнні пустель.
Літ.: Арістархова Л. Би., Процеси арідного рельефообразованія, М., 1971; Петров М. П., Пустелі земної кулі, Л., 1973; Федорович Би. А., Зональність еолового рельефообразованія, в збірці: Розвиток і перетворення географічного середовища, М. 1964; його ж, процеси і морфоськульптури Арідниє в СРСР, в збірці: Морфоськульптура і екзогенні процеси на території СРСР, М., 1975.
